Ваш Наркоманский Комик готов поделиться своей безумной историей!
Эй, ребята! Привет от вашего любимого наркомана-комика! Сегодня я хочу рассказать вам о моем невероятном приключении, связанном с шишками марихуаны и безумной игрой в бадминтон! Напрягайтесь и готовьтесь к смешным моментам, потому что у меня есть много историй, чтобы рассказать!
Все началось с того, что у меня появилась неудержимая жажда сорвать настоящий куш. Я решил отправиться в дебри наркотических закладок, чтобы найти что-то действительно качественное. Я был полон надежды и желания испытать новую степень шугани, о которой все мои друзья так горячо говорили.
Так что я протиснулся через мрачные подземные пещеры, полные запаха и ожидания, и добрался до таинственного дилера, известного как "Хрусты". Он был наркоманом с серьезными связями, и слухи говорили, что его закладки были самыми дикими.
| Наркоманский Комик: |
Привет, Хрусты! У меня есть желание поиграть в бадминтон 24 часа без остановки, и мне нужны лучшие шишки mj, чтобы справиться с этой задачей! |
| Хрусты: |
Эй, кун! Ты точно сможешь себе такое позволить? Ведь эти закладки стоят кругленькую сумму! |
| Наркоманский Комик: |
Не волнуйся, Хрусты, у меня есть некоторые хитрые мувы в запасе! Я собрал все свои хрусты и готов впарить их, чтобы испытать этот безумный экстаз! |
Таким образом, я обменял свои последние хрусты на этот драгоценный мешок mj, а Хрусты пообещал, что он был самым сильным, что я когда-либо пробовал. Я был полон ожиданий и готов начать эту безумную игру в бадминтон в нашем локальном клубе спорта, который работал круглосуточно.
И так вот, пока все остальные игроки были заняты своими тренировками, я вытащил мою добычу из кармана и начал курить ее. Моя легкая засосала это вещество сразу же, и я почувствовал, как оно начало действовать.
Мое тело начало ощущать невероятную энергию, и я просто не мог усидеть на месте! Я взял ракетку в руки и начал играть в бадминтон с такой силой и скоростью, что мои соперники были просто ошеломлены!
С каждым рывком и ударом я ощущал всю мощь марихуаны пронизывающей мое тело. Я был непобедим и готов сыграть 24 часа без остановки. Часы летели, и я продолжал играть, впадая в эйфорию и смеясь до упаду. Безумные движения приносили мне лишь больше веселья!
Но, увы, все хорошее когда-то заканчивается… После 20 часов безумства я начал постепенно терять энергию, а мои соперники медленно, но верно начали выигрывать. Моя игра стала неуклюжей и часто заканчивалась неудачей.
Но ничто не может вывести настоящего наркомана из игры! Хотя я был изможденным и истощенным, я продолжал играть в бадминтон до последнего, пока мои ноги не перестали слушаться меня. Когда часы показывали 24 часа, мои друзья подошли ко мне, аплодировали и сказали, что я был настоящим героем.
Моя безумная история о том, как я купил шишки марихуаны и играл в бадминтон 24 часа без остановки, стала настоящим хитом в моей компании. Я стал легендой среди своих друзей, и каждый хотел услышать эту историю вновь и вновь.
И так, ребята, предупреждение от Наркоманского Комика: не пробуйте повторить это дома!
Надеюсь, вы наслаждались этой безумной историей, наполненной молодежным сленгом и шутками. Живите ярко и не стесняйтесь поделиться своими приключениями с другими! До свидания, ребята!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...